ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ 5-И РОКІВ. ЗВУКОВИМОВА

Звуковимова

1. Розширюються можливості голосового апара¬ту, діти починають застосовувати інтонаційні засоби під час висловлювань, читання віршів.

2. Збільшується мовленнєвий видих. Голосні звуки дитина може проспівати протягом

3-7 с.

3. Достатньо розвинені слухова увага, мовлен-нєвий слух.

4. Розширюється здатність до сприймання та вимови звуків:

• майже зникає пом’якшена вимова твердих варіантів приголосних;

• багато звуків вимовляють чітко і правильно;

• рідко спостерігаються перестановки звуків, складів;

• зникає заміна шиплячих та свистячих зву¬ків звуками [т] і [д];

• частина дітей засвоює правильну вимову свистячих, шиплячих і навіть сонорів ([л], [л’], [р], [p’]);

• у частини дітей вимова свистячих нечітка, шиплячі та сонори несформовані.

Рекомендації

1. Зміцнювати артикуляційний апарат дити¬ни, тренуючи його основні рухи під час ар-тикуляційної гімнастики та вимови звуків [т], [д], [н], [к], [г], [м], [й].

2. Уточнити та закріпити чітку вимову свис¬тячих, шиплячих, сонорів.

3. Розвивати фонематичний слух, мовленнєве дихання.

4. Учити дітей правильного інтонування про- содем:

• зміни голосу за силою (голосно — тихі¬ше — тихо);

• зміни голосу за висотою (грубий — тонкий голос);

• зміни за тембром, який передає емоційне забарвлення (радість — сум тощо);

• зміни за темпом (швидко — повільно).

5. Вправляти дітей у чіткій вимові слів, ре¬чень, стежити за плавним ритмом мовлення.

Словник

1. Збільшується обсяг активного словника (від 1 900-2 000 до 2 500-3 000 слів до кінця року).

2. Значно збільшується якісний словник. У мов-ленні дітей дедалі частіше зустрічаються:

• прикметники, які передають якість та озна¬ки предметів, відображають просторові та числові поняття;

• присвійні прикметники (лисячий хвіст тощо);

• прислівники, особові займенники;

• складні прийменники (із-за, біля тощо);

• узагальнювальні слова (меблі, іграшки, одяг, взуття, фрукти, овочі), утім, останні вживаються дуже рідко.

Рекомендації

1. Розширювати та збагачувати словниковий запас дітей.

2. Учити дітей активно користуватися словни-ковим запасом під час висловлювань.

3. Особливу увагу приділяти активізації та розвитку якісного словника.

Граматика. Зв'язне мовлення

1. П’ятирічна дитина будує прості поширені речення, використовує складносурядні та' складнопідрядні речення значно більше, ніж на попередньому віковому етапі, але все ж таки рідко.

2. Монологічне мовлення на початковій стадії.

3. Допускаються граматичні помилки: непра-вильно змінюються дієслова, не узгоджуються дієслово + іменник у числі, прикметник + імен-ник у роді; числівник + іменник у відмінках.

4. Допускаються помилки в будові речення.

Рекомендації

1. Учити дітей відповідати на запитання гра-матично правильно.

2. Учити правильно будувати речення, стежи¬ти за узгодженістю слів у реченні.

3. Учити переказувати добре знайомі казки, оповідання.


Використання графічного малюнка як засобу

попередження дисграфії у дітей старшого дошкільного віку

Розвиток мовлення стає все більш актуальною проблемою в нашому суспільстві. Широке розповсюдження низькопробної літератури, малограмотне «говоріння» та агресивно-примітивне мовлення з екранів телебачення все це створює передумови та пряму загрозу мовленнєвій катастрофі не менш небезпечної, ніш екологічна.

Проявом гарного естетичного смаку, своєрідним виявом поваги до інших людей, а також такі важливі риси характеру, як акуратність, точність, сумлінність визначає каліграфічне грамотне письмо.

За дослідженнями В.В. Тарасун, труднощі у здійсненні цих операцій зумовлені здебільшого тим, що фонематичний аналіз і буквений запис слів є сукцесивними процесами. Недорозвиток фонематичного сприймання на одній або на кількох стадіях його формування (до фонетичній; розрізнення найконтрастніших фонем; розрізнення фонем у відповідності з їх фонематичними ознаками; розвитку мовної свідомості – на початку навчання у дитячому садку чи школі) призводить до систематичних замін на письмі букв, яким відповідають фонеми, що мінімально відрізняються одна від одної (опозиційні звуки). Частіше подібний недолік є наслідком порушень мовлено-слухового та мовлено-рухового аналізаторів, низького рівня усвідомлення звукової сторони слова й сегментів, з яких вона складається (В. Бельтюков). У нормі сенсорні й мовні еталони фонем у дитини починають формуватися завдяки взаємодії власного мовлення та кінестетичних відчуттів у процесі артикуляції. Далі, на основі взаємодії зразків мовлення дорослих і власних кінестетичних відчуттів, у дитини формуються фонематичні уявлення. При порушенні між аналізаторної взаємодії слуховий аналізатор дитини перестає бути засобом самоконтролю за звуковимовою, а, навпаки, неповноцінні зразки при дефектній звуковимові патологічно впливають на формування слухових еталонів фонем і деформують їх. Внаслідок цього на письмі виникають систематичні заміни опозиційних звуків відповідними буквами.

Однак якщо вчасно допомогти дитині, постійно використовувати всі способи розвитку та активізації мовлення, ці серйозні проблеми можна успішно розв’язати.

Проблема дисграфії дуже обширна і різнобічна. Хочеться зупинитися на таких напрямках, які є невід’ємною частиною в подоланні цієї проблеми: розвиток просторових уявлень та розвиток дрібної моторики.

Розвиток і уточнення просторово-часових уявлень важливий етап оволодіння навичками письма. Вправи у визначенні послідовності в просторі та часі створюють основу для розвитку звуко-складового і морфемного аналізу слів. Тому розпочинати роботу потрібно з просторового сприймання і орієнтировці на своєму тілі.

Це завдання, спрямовані на визначення схеми власного тіла. Правого і лівого напрямків у просторі і уточнень просторових взаємин, схеми тіла, що стоїть навпроти, уточненні послідовності предметного ряду, послідовності числового ряду, графічне позначення напрямків. Підніми свою «головну» руку, підніми іншу руку, назви її. Покажи ліву брову, праве коліно. Поступово завдання ускладняються: заплющ правою рукою ліве око. Доторкнися лівою рукою носа. За командою: наприклад, коли я плесну, міняємо руки.

Від готовності дитини до процесу оволодіння письмом, вмінням писати - певною мірою залежить її майбутня грамотність.

Особливо зі становленням мовлення тісно пов’язаний розвиток дрібних м’язів пальців рук. Можна визначити такі основні шляхи розвитку та вдосконалення дрібної моторики:

1. Народні ігри з пальчиками («Ладушки», «Сорока-ворона» та ін.).

2. Тіньовий театр.

3. Вправи з обведеням контурів предметів, малюванням за допомогою трафаретів, по клітинках (зорові і слухові диктанти), розфарбуванням контурних предметів рівними лініями і крапками, штрихуванням (вертикальне, горизонтальне, похиле), малюванням «петелькою» і «штрихом».

4. Робота з ножицями: розрізання аркуша паперу на частини за зразком, за інструкцією, вирізання знайомих геометричних фігур і нескладних предметів (м’яч, будинок, квітка тощо) по контуру і без нього.

5. Малювання нескладних геометричних фігур і предметів у повітрі провідною рукою, потім другою рукою й обома руками разом; почергове малювання кожним пальцем однієї, потім другої руки. Ті ж завдання виконують на столі.

6. Щоденна пальчикова гімнастика.

Розглянемо детальніше роботу з формування графічних умінь.

Традиційно роботу починають із пропедевтичного етапу. Його основне завдання полягає у створенні позитивної мотивації до занять і підготовці дошкільнят до засвоєння роботи з обладнанням, що допомагає набути графо-моторних умінь.

Необхідно приділяти увагу вдосконаленню точності оптико-просторового сприйняття під час орієнтування в обмеженому, клітинному або строковому мікропросторі; формуванню здатності відтворювати за зразком просторове розміщення елементів композиції, візерунка; розвитку вміння фіксувати й відтворювати повороти на площині окремих елементів візерунка або графічних знаків. Крім розвитку просторових сприймань, уявлень і орієнтувань, неабияке значення має робота з освоєння просторового словника дошкільнят. Для активізації просторового сприйняття важливо, щоб діти не тільки розуміли слова, що позначають просторові відношення, але й активно вживали їх.

Словник просторових термінів дитини служить показником її знань. Це необхідна умова, що сприяє встановленню повної відповідності між просторовим образом і словом, що його позначає. Робота над словниковим запасом сприяє повному усвідомленню просторових відношень і формуванню навичок просторової орієнтації.

Заняття, передбачені програмою ДНЗ, поєднуються з роботою логопеда і завданнями, які дають дітям для домашнього виконання разом із батьками.

Часто діти виконують різні вправи в ігровій формі. Починати роботу потрібно з індивідуальної підготовки руки до письма та ознайомлення дітей із правилами писання в зошиті.

Для формування графічного досвіду слід використовувати графічний диктант, малювання (по крапках, контурах, клітинках), виконання заштриховувань (з різним напрямком рухів руки, силуетні штрихування, елементи малюнків), розфарбовування предметних малюнків. Для досягнення цієї мети — стимуляції процесу вивчення лінійної графіки — ефективні такі завдання:

· провести зверху вниз і знизу вгору прямі вертикальні паралельні лінії;

· провести зліва направо і справа наліво прямі горизонтальні паралельні лінії;

· заштрихувати частини зображення вертикальними і горизонтальними лініями;

· провести похилі, паралельні, пересічні, ламані лінії;

· намалювати криві дугоподібні, хвилеподібні, петлеподібні та спіралеподібні лінії;

· заштрихувати частини зображення комбінованими лініями;

· намалювати зображення на основі геометричних фігур;

· намалювати геометричні фігури з використанням опорних точок.

Поступово переходимо до складних малюнків.

Такі вправи вчать орієнтуватися в клітинках, обводити їх, проводити прямі лінії в різних напрямках, не відривати олівця від аркуша й не виходити за межі. Усе це сприяє розвитку у дошкільнят графічних навичок, уваги, мислення, точних рухів кисті руки. Саме робота з клітинками допомагає більш ефективно розвивати в дітей

просторову орієнтацію та зоровий аналізатор.

Зацікавити дітей, щоб вони весело, швидко виконувати роботу допомагають вірші, написані до кожного малюнка. Віршована форма завжди подобається дітям ритмічністю, налаштовує їх на гру, радісну, активну роботу.

Також підібрано малюнки до кожного звука, який вивчають, і відповідний віршований матеріал.

На початку підбираю прості, доступні для розуміння вірші, які допомагають швидко виявити труднощі. Поступово завдання й текст віршів ускладняються.

Жив жучок між бур’янами,

Жив без тата і без мами.

Жовтим листям ворушив.

Жив собі і не тужив.

Жаба квакнула: «Попався!»

Жук завмер — так налякався.

(Г. Чубач)

Тітонька сова,

Мудра голова:

Хоч вночі літа,

Все на світі знає.

(Ю. Безносенко)

Йдуть качата поодинці,

Уклоняються Яринці:

— Добрий ранок, добрий ранок,

Що сьогодні на сніданок?

І Яриночка метка

Насипає з фартушка

Кукурудзу і пшеничку,

І зеленую травичку.

(О. Журлива)

Раз веселі милі діти

На лужку зривали квіти,

Коли — зирк!

Аж вовченя...

Так завбільшки з кошеня.

Діти вгледіли, спинились,

З вовченям розговорились,

Звідки, хто воно, чиє

І чи мама в нього є.

(О. Олесь)

Домалюй другу половинку та розфарбуй.

На наступному етапі роботи діти отримують творчі завдання: розфарбувати готові малюнки. Цей прийом роботи активізує інтерес дітей до запропонованих завдань.

Для успішного виконання завдань, пов’язаних з орієнтацією у просторі, необхідні зорова увага й зоровомоторна координація, які потрібно формувати спеціально. Для цього використовують такі типи вправ:

1). Пряме і дзеркальне копіювання за зразком з опорою на клітинки.

Наприклад: в яку сторону летить бабка?

Жила була бабка

Довгі крила, великі очі.

Вранці прокинеться, росою обіллється,

У дзеркальце мило собі посміхнеться.

Яка я красива, право сказати,

Ні передати, ні пером описати

(Л. Луканова)

- Намалюй ще дві бабки, яки летять вліво вверх, і одну, яка летить вправо вверх. Розфарбуй тулуб бабок, які летять вліво червоним олівцем, а тих котрі летять вправо, - зеленим.

2). Пряме і дзеркальне копіювання зразка без опори на клітинки.

Цей вид роботи не несе нічого принципово нового порівнюючи з копіюванням по клітинкам. Тільки відстань тепер визначається на око, що робить завдання більш складним.

На пальмі мавпенятко

Весело грається,

Угору піднімається,

Кривляється й чіпляється,

На хвостику гойдається.

(Т. Міронєнко)

Домалюй картинку і розфарбуй її.

Розвиток рівня сформованості дрібної моторики сприяє успішному оволодінню дошкільниками конструкторських, зображувальних і трудових навичок, оволодіння рідною мовою, розвитку первинних навичок письма. І застереже майбутніх школярів від таких специфічних помилок, як змішання подібних за написанням букв, перестановці букв в складі, неправильне зображення елементів букв, дзеркальне написання.

Мовлення і його розвиток у дошкільному віці

Усі психічні функції розвиваються за безпосереднього впливу мовлення, яке стимулює і поглиблює розвиток. Розвиток мовлення продовжує здійснюватись за активної участі дорослих.

Мовлення - процес спілкування, опосередкований мовою.

У дошкільному віці дуже інтенсивно розвиваються комунікативні форми і функції мовної діяльності, удосконалюються практичні мовні навички, суттєво змінюється словниковий обсяг мовлення, відбувається усвідомлення мовної діяльності загалом.

Дитина дошкільного віку активно засвоює мовлення, оскільки це зумовлюють її потреби дізнатись, розповісти, вплинути на себе Й на інших.

Оволодіваючи мовою у процесі спілкування з дорослими, дитина отримує не лише засіб ефективного спілкування з оточенням, а й засіб успішного керування власною поведінкою. За допомогою мови дитина може сформулювати мету своїх дій, спланувати їх послідовність, а також зіставити зміст і цілі діяльності. Після оволодіння мовою та мовленням дитина здатна спрямувати свої дії чи утриматись від виконання деяких із них. У дошкільному віці процес оволодіння основами мовлення зазвичай завершується.

Воно супроводжує всі види діяльності дошкільника, сприяє встановленню і розвитку його соціальних контактів, стає ефективним інструментом мислення. Зміст і форми дитячих висловлювань залежать від форм спілкування, комунікативних завдань дошкільника. У процесі спілкування мовлення удосконалюється, набуває нових якостей, зумовлює перебудову психічних процесів тощо. Основними напрямами його розвитку є розширення лексичного запасу слів і граматичної структури мовлення.

Розвиток лексичного запасу і граматичної будови мовлення дітей дошкільного віку

У розвитку словника дошкільника відбуваються суттєві якісні і кількісні зміни. Збагачення лексичного запасу мовлення залежить від умов життя і виховання, індивідуальних особливостей дитини. Порівняно з раннім дитинством словник дошкільника збільшується втричі: у З роки дитина засвоює приблизно 1200-1500 слів; у 4 роки - 2000; у 5 років - 2500-3000; у 6-7 років - 4000- 4500 слів.

Розширення лексичного запасу слів дошкільника відбувається за рахунок усіх частин мови. Дитина вживає слова різної складності, з конкретним, прямим і переносним значеннями, рідше - абстрактним, її мовлення збагачують синоніми, антоніми, омоніми, метафори, багатозначні слова, фразеологічні звороти. Постійно розширюється і зміст слів, які вона використовує. Кількісно і якісно словниковий запас слів дитини досягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах свого розуміння.

У першу чергу діти дошкільного віку оволодівають назвами наочно уявлених або доступних їхній діяльності предметів, явищ, якостей, властивостей, що зумовлено наочно-дійовим і наочно-образним мисленням. З цієї причини у їхньому словниковому запасі майже відсутні абстрактні поняття. Смисловим змістом слова діти оволодівають поступово, з розвитком пізнавальних можливостей. Наприкінці 1-го - на початку 2-го року життя слово означає для дитини тільки один певний предмет, тобто вона еквівалентне його чуттєвому образу. А вже по завершенні 2-го року означає групу однорідних предметів (чашка - це різноманітні чашки), має значно ширше, хоч менш конкретне, значення. Дитина 3-х - 4,5 років уже здатна узагальнювати однорідні предмети: меблі, іграшки, одяг. Сигнальне значення слова-узагальнення дуже широке, віддалене від конкретних образів предметів.

4-5-річні діти опановують останній ступінь узагальнення. У їхньому мовленні, наприклад, слово "рослина" охоплює такі групи, як ягоди, дерева, фрукти та ін. Сигнальне значення такого слова надзвичайно широке, а зв'язок його з конкретними предметами простежити все важче.

Лексичне узагальнення ґрунтується на найяскравіших ознаках, які дитина засвоїла у власній практичній діяльності. Тобто втілене у слові узагальнення є конкретним і наочним. За кожним словом дошкільника фігурує його уявлення про конкретний предмет або ситуацію. Старший дошкільник, уживаючи слова, які позначають абстрактні категорії, пояснює їх на основі власного досвіду взаємодії з людьми. Наприклад, жадібний - той, хто не ділиться іграшками; добрий - той, хто не б'ється. Із конкретною ситуацією пов'язані і моральні поняття. Тому в мовленні дошкільника переважають слова, що позначають максимально наближені до дитини конкретні об'єкти, а також об'єкти, з якими вона діє самостійно.

Накопичений у мовленні дошкільника словниковий запас слів не може самостійно забезпечити спілкування і пізнання. Для цього необхідно вміти будувати словосполучення і речення, дотримуючись правил граматики мови. Тому у дошкільному віці активно розвивається і граматична будова мови (засвоєння морфологічної системи мови, відмін і відмінювання). Оволодіння формами відмін у дошкільників зазвичай відбувається за їх орієнтування на форму слова, тобто на його закінчення у називному відмінку.

Діти дошкільного віку найчутливіші до мовних явищ. Засвоєння ними суфіксів, префіксів рідної мови виявляється у самостійному словотворенні: "я втік і притік назад", "дощик викапався", "ти будеш продавець, а я - купівець", "цукор - цукорик".

У самостійному словотворенні, за твердженнями Д. Ельконіна, полягає робота дитини з опанування мови як реальної предметної дійсності. Реалізується словотворення у мовленнєвій практиці дитини. Словотворчість є показником оволодіння мовою, яка підпорядковується її законам, основою яких є граматичні значення слів. її спроби помітно активізуються у 4,5-5-річному віці. Придумані малюком нові слова не суперечать правилам граматики, хоч і не враховують мовних винятків. У 5 років словотворчість стає менш активною, оскільки дитина вже міцно засвоює граматичні форми і вільно їх використовує. У 3-3,5 років вона легко використовує основні граматичні закономірності: змінює слова за відмінками, числами, особами; вживає всі часи дієслів; будує прості і складні речення.

У дошкільному віці вдосконалюється оволодіння морфологічними засобами оформлення граматичних категорій, відбувається засвоєння типів відмін і відмінювання, чергування звуків, способів словозміни і словотворення, діти вчаться будувати складні речення. Однак упродовж дошкільного дитинства у їхньому мовленні спостерігається ще багато помилок через недостатнє оволодіння правилами мови і їх винятками.

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема, у розвитку її мовлення, належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей - батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій.

У світі звуків

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?»

Батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимову залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимову сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам

• Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

• Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

• Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

• Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Нікішенко Г.В., учитель-логопед, спеціаліст вищої категорії

ДО ПРОБЛЕМИ МОВЛЕННЄВОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ-ЛОГОПАТІВ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

(Детальніше читайте в журналі "Логопедія" №2/2012)

У статті розглядається проблема мовленнєвої готовності до школи дітей старшого дошкільного віку з вадами мовленнєвого розвитку, які пройшли курс корекційного навчання в логопедичній групі дитячого садка. Це питання є актуальним не тільки з огляду на те, що відхилення мовленнєвого розвитку негативно впливають на засвоєння шкільної програми, але й тому, що на сучасному етапі заклади освіти в Україні перейшли на навчання дітей з 6-ти років. На наш погляд, шестирічні діти з порушенням мовленнєвого розвитку мають право на продовження корекційно-відновлювального впливу, адже старший дошкільний вік триває до 7 років. Пропонуємо конспект фронтального заняття, яке проводилось у форматі методичного об`єднання вчителів-логопедів дошкільних навчальних закладів м. Черкас .

The article considers the problem of speech readiness for schoolof the children of senior preschool age with defects of speech development, which un- derwent correction in speech therapy kindergarten. This question is relevant not only because the deviations in speech development negatively affect the comprehension of the curriculum, but also because at present stage in Ukraine school training for children begins at age of six years. To our opinion, six years old children with impaired speech development are entitled to a continuation of correctional and rehabilitation influence, because the senior preschool age lasts up to 7 years. We offer a synopsis of the frontal classes, which was held in the format of methodical association of teachers-speech therapists of preschool educational ofCherkasy.

Ключові слова: проблеми мовленнєвого розвитку, діти старшого дошкільного віку, мовленнєва готовність до школи, сприйняття усної інформації, мова як шкільний предмет, контроль та самоконтроль.

Key words: problems of speech development, the children of senior preschool age, speech readiness for school, perception of oral information, the language as a school subject, control and self-control.

/Files/images/ff 088.jpg

Це корисно знати

Порушення мовлення: причини, прояви.

Мовлення – це складна психічна функція, яка опосередковує інші психічні процеси, впливає на їх формування та розвиток, регулює поведінку людини, формує її особистість. Виділяють 3 функції мовлення:
1. мовлення – основний засіб спілкування
2. мовлення – основа мислення
3. мовлення – регулятор поведінки людини
Мовлення є найбільш молодою функцією організму, особливо інтенсивно розвивається в перші роки життя дитини. Відомо, що молода функція є найбільш вразливою.
Причини виникнення мовленнєвих порушень. Це можуть бути різноманітні
несприятливі впливи, які виникають:
1. в дородовому періоді –
* дефіцит основних поживних речовин та ряду мікроелементів ( мідь, марганець, магній, цинк );
* вживання ряду жарознижуючих, протисудомних, седативних, антипаразитичних засобів та вітамінів;
* перенесення захворювань: краснуха, грип, ангіна, токсоплазмоз, дизентерія, цукровий діабет, анемія;
* отруєння хімічними речовинами, які застосовуються в побуті та промисловості: бензин, формальдегід, отрутохімікати, кислоти, окис азоту, фенол та ін..; радіаційні випромінювання, забруднення, ураження;
* різноманітні психологічні потрясіння, забиття та падіння матері, вік батьків, послідовність вагітності, гінекологічна патологія, несумісність резус-фактору, алкоголь, куріння…
* найбільш вразливий період : 4 тижні – 4 місяці вагітності ;
* свідоме бажання батьків мати дитину.
2. під час пологів – різноманітна патологія пологів:
* стрімкі, затяжні, кесаревий розтин, раннє відходження води;
* застосування фармакологічних засобів стимулювання;
* пологова травма;
* асфіксія;
* внутрічерепні крововиливи;
* вага дитини;
* пухлини
3. в післяпологовому періоді :
* хвороби 1-го місяця: жовтуха, сепсис, пневмонія, диспепсія, анемія, грип…
* хвороби на 1-му році: простудні захворювання, пневмонія, диспепсія, грип, кір, скарлатина, коклюш,дизентерія…
* хвороби від 1 – 3 років: інфекційні та соматичні, довготривалі, які викликають виснаження нервової системи
* різні психічні травми: переляк, переживання у зв’язку з розлукою з близькими, довготривала психотравмуюча ситуація у сім;ї.
* неправильне виховання мовлення в сім;ї – лепет, сюсюкання, двомовність, соска, педагогічна запущеність, недорозвиток фонематичного слуху, зниження слуху, недостатній розумовий розвиток, спадкові фактори.
Мовлення розвивається в процесі спілкування. Для нормального мовленнєвого розвитку дитини спілкування має бути значним, проходити на емоційному позитивному фоні. Дитині недостатньо просто чути звуки радіо, магнітофону, TV тощо, необхідне пряме спілкування з дорослим. Мовлення розвивається за наслідуванням.
Мовленнєві порушення частіше виникають у хлопчиків, так як мозок плоду чоловічої статі більш вразливий. В країнах Євросоюзу у кожної 3 – 4 дитини є затримка мовленнєвого розвитку або порушення незалежно від рівня освіти батьків або належності до певного соціального прошарку. В Україні 10 – 30% дітей можна вважати здоровими, 70 – 90% з фактором ризику, 66% з логопедичними порушення ми.
В чому проявляються порушення мовлення ?
* порушення звуковимови: або нема звука ( иба, ак ); або звук замінюється іншим звуком ( сапка, бівка, жуби ); або спотворюється ( міжзубна, губно-зубна, бокова, гортанна вимова ).
* словник, граматична будова, зв’язне мовлення нижче вікової норми.
Мовленнєві порушення, які виникли під впливом будь-якого патогенного фактору, самі по собі не зникають та без спеціально організованої корекційної логопедичної роботи можуть негативно вплинути на весь подальший розвиток дитини, на оволодіння грамотою, на шкільну успішность, на вибір професії, на особисте щастя. Виправляти дефекти мовлення у дітей необхідно в дошкільному віці. Саме в цьому віці мовленнєві порушення легше та швидше долаються.

Найбільш поширені помилки,

які допускають дорослі у навчанні дітей читанню

В основі навчання читання – не буква, а ЗВУК. Перш ніж показати дитині букву, наприклад М, необхідно навчити її чути звук [ м ] в складах, словах. На протязі усього періоду навчання слід називати і звуки, і відповідні їм букви ОДНАКОВО – тобто так, як звучить ЗВУК. Ні в якому разі не ЕМ! Кажучи ЕМ, ми промовляємо два звуки – [ е ] і [ м ]. Це робиться для того , щоб дитина не почала читати слова з «при-звуками», наприклад: « ем-е-де» замість слова мед, що призведе до труднощів у навчанні читання та розумінні смислу прочитаного

Друга груба помилка – це побуквене читання, тобто дитина спочатку називає букви складу: М ! А! – і тільки після цього читає сам склад: МА. Ця навичка дуже стійка і виправляється важко. Правильне читан- ня – це читання складами ( звичайно, на початковому етапі ). І нехай на початку навчання дитина як завгодно довго читає ( тягне ).

У жодному разі не знайомте дитину з тією буквою, що позначає звук, який малюк не вимовляє чи вимовляє спотворено. Це тільки закріпить неправильну звуковимову. Треба звернути увагу дитина на положення язика та губ при вимові певного звука, а потім зафіксувати її на відпо-відній букві. Дитині з порушеннями звуковимови потрібно більше ча- су для запам’ятовування графічного зображення літер. Корисно запро-понувати дитині виліпити букву з тіста або пластиліну, вигнути з тон- кого дроту, викласти з мотузки, сірників чи лічильних паличок; обво-дити трафарети букв; впізнавати букви на дотик.

Кiлькiсть переглядiв: 748

Коментарi